вторник, 5 января 2010 г.
Цінність мінеральних вод
Головним, найціннішим складником природних столових вод високої якості, до яких належить вода джерела Штурбак, вважається кальцій, вміст якого повинен складати від 30 до 200 мг/дм3 (оптимальний склад 100 мг/дм3, що повністю збігається із вмістом його в джерелі). Саме від кальцію залежить ріст малюків, повноцінна життєдіяльність здорового організму. Дефіцит кальцію викликає таку всім відому хворобу, як рахіт. Низький вміст в питній воді кальцію і магнію має особливо негативний вплив на організм людини, приводячи до збільшення числа серцево-судинних захворювань. Смертність від серцево-судинних захворювань за даними вчених при споживанні твердої води (тобто з підвищеним вмістом кальцію і магнію) значно нижча, ніж при вживанні м'яких вод (мінімальна кількість кальцію і магнію або підвищений вміст натрію). Більше того, в місцевостях, де населення вживає тверду воду, параметри діяльності серцево-судинної системи кращі: нижчий загальний кров'яний тиск, нижча частота скорочень серця в стані спокою, а також нижчий вміст холестерину в крові.
Головним, найціннішим складником природних столових вод високої якості, до яких належить вода джерела Штурбак, вважається кальцій, вміст якого повинен складати від 30 до 200 мг/дм3 (оптимальний склад 100 мг/дм3, що повністю збігається із вмістом його в джерелі). Саме від кальцію залежить ріст малюків, повноцінна життєдіяльність здорового організму. Дефіцит кальцію викликає таку всім відому хворобу, як рахіт. Низький вміст в питній воді кальцію і магнію має особливо негативний вплив на організм людини, приводячи до збільшення числа серцево-судинних захворювань. Смертність від серцево-судинних захворювань за даними вчених при споживанні твердої води (тобто з підвищеним вмістом кальцію і магнію) значно нижча, ніж при вживанні м'яких вод (мінімальна кількість кальцію і магнію або підвищений вміст натрію). Більше того, в місцевостях, де населення вживає тверду воду, параметри діяльності серцево-судинної системи кращі: нижчий загальний кров'яний тиск, нижча частота скорочень серця в стані спокою, а також нижчий вміст холестерину в крові.
Мінеральна вода.
Про чудодійну здатність мінеральних вод лікувати хвороби, повертати людям молодість і красу існує багато легенд. Методи лікування мінеральними водами були відомі античним, а пізніше середньовічним лікарям. Древні греки споруджували біля цілющих джерел святилища, які присвячували богу Асклепію (римляни – Ескулапу). В Греції археологи знайшли руїни давньої водолічниці, котра була побудована приблизно в IV столітті до н.е. Залишки стародавніх бань трапляються і на Кавказі, де не тільки купались, а й лікувались мінеральними водами.
Лікувальна сила підземних вод була для древніх людей загадкою. Її приписували таємничим створінням, які нібито жили у джерелах. Однак були спроби науково пояснити дієвість мінеральних вод. В V ст. до н. е. давньогрецький вчений Геродот запропонував спосіб застосування і описав показання для призначення мінеральних вод. Гіппократ (V – ІV ст. до н. е.) у своїх працях описав особливості позитивного впливу теплої води в одних випадках и холодної в інших. Грецький лікар Архігенес (І ст. до н.е.) одним з перших стверджував, що секрет підземних вод – у їхньому складі. Він навіть зайнявся систематизацією води, розділивши її на чотири групи: лужні, залізисті, солоні і сірчисті. Відтоді минуло майже дві тисячі років, і нині ніхто вже не сумнівається, що сила води зумовлена речовинами, які вона містить.
Відомості про перший досвід розливу мінеральних вод у пляшки припадає на кінець XVII – початок ХІХ ст. Однак датою народження цієї галузі харчової промисловості справедливо вважають сер. ХІХ ст., коли на європейському континенті виникли перші підприємства, на яких здійснювався розлив мінеральної води у пляшки.
На території України мінеральну воду почали розливати у пляшки в Миргороді у 1927 р.
Про чудодійну здатність мінеральних вод лікувати хвороби, повертати людям молодість і красу існує багато легенд. Методи лікування мінеральними водами були відомі античним, а пізніше середньовічним лікарям. Древні греки споруджували біля цілющих джерел святилища, які присвячували богу Асклепію (римляни – Ескулапу). В Греції археологи знайшли руїни давньої водолічниці, котра була побудована приблизно в IV столітті до н.е. Залишки стародавніх бань трапляються і на Кавказі, де не тільки купались, а й лікувались мінеральними водами.
Лікувальна сила підземних вод була для древніх людей загадкою. Її приписували таємничим створінням, які нібито жили у джерелах. Однак були спроби науково пояснити дієвість мінеральних вод. В V ст. до н. е. давньогрецький вчений Геродот запропонував спосіб застосування і описав показання для призначення мінеральних вод. Гіппократ (V – ІV ст. до н. е.) у своїх працях описав особливості позитивного впливу теплої води в одних випадках и холодної в інших. Грецький лікар Архігенес (І ст. до н.е.) одним з перших стверджував, що секрет підземних вод – у їхньому складі. Він навіть зайнявся систематизацією води, розділивши її на чотири групи: лужні, залізисті, солоні і сірчисті. Відтоді минуло майже дві тисячі років, і нині ніхто вже не сумнівається, що сила води зумовлена речовинами, які вона містить.
Відомості про перший досвід розливу мінеральних вод у пляшки припадає на кінець XVII – початок ХІХ ст. Однак датою народження цієї галузі харчової промисловості справедливо вважають сер. ХІХ ст., коли на європейському континенті виникли перші підприємства, на яких здійснювався розлив мінеральної води у пляшки.
На території України мінеральну воду почали розливати у пляшки в Миргороді у 1927 р.
Подписаться на:
Комментарии (Atom)